КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ НОВОГО МІЖНАРОДНОГО ПОРЯДКУ У ВИСВІТЛЕННІ ТЕОРЕТИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПІДПІЛЬНОЇ ДУМКИ КІНЦЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Анотація. Мета дослідження – на підставі аналізу праць публіцистів українського повстанського підпілля розкрити особливості бачення ними тогочасної міжнародної ситуації та векторів зовнішньої політики національно-визвольного руху в умовах завершення Другої світової війни та післявоєнного облаштування світу. Методологія дослідження спирається на поєднання принципів історизму й об’єктивності та загальнонаукових і спеціально-історичних методів наукової праці. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії українського визвольного руху першої половини ХХ ст. проаналізовано праці публіцистів українського повстанського підпілля, присвячені проблемам міжнародної ситуації повоєнного часу. Визначено, що надважливим завданням для керівництва українського визвольного руху було формулювання та чітка артикуляція його завдань і мети, без чого неможливою була б мотивація учасників повстанської боротьби. Його реалізацією займалися низка провідних ідеологів націоналістичного руху. Їхній теоретичний спадок складають сотні рукописних та опублікованих публіцистичних творів, переважна більшість з яких чекає свого дослідника. На підставі проведеного дослідження зроблено висновки, що провідні ідеологи націоналістичного руху були достатньо добре обізнані із конфігурацією міжнародних відносин 1944–1953 рр. В умовах збройного протистояння радянської влади і повстанського підпілля їхнє завдання полягало, по-перше, у підготовці аналітичних висновків щодо існуючого та прогнозованого розвитку міжнародної ситуації в Європі крізь призму її впливу на українських національно-визвольний рух. По-друге, в озвученні та популяризації його зовнішньополітичних прагнень як серед українського загалу, так і поза межами військо-політичного впливу ОУН. Українські публіцисти досить скептично оцінювали заходи провідних країн світу щодо мирного врегулювання спірних питань післявоєнного облаштування Європи. Очевидність неврегулювання вузлових міжнародних конфліктів давала підстави лідерам повстанського руху сподіватися на розв’язання третьої світової війни, яка могла полегшити тривалу боротьбу українців за створення незалежної держави. Об’єктом постійної критики виступав «московсько-більшовицький імперіалізм» у формі сталінського режиму та нейтрально-потуральна позиція США й Англії стосовно розширення сфери радянського впливу на країни Східної та Південно-Східної Європи. Час показав, що висновок провідних публіцистів про відсутність постійних і надійних союзників українського національно-визвольного руху та, з огляду на це, орієнтація на власні сили, був і залишається абсолютно справедливим і актуальним по сей день.