УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ 1920–1930-х рр. НА ПОРІВНЯЛЬНОМУ ТЛІ ІНШИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ НАЦІОНАЛІЗМІВ: ІСТОРІОГРАФІЧНІ ОЦІНКИ ТА СУДЖЕННЯ

Анотація

Анотація. Мета дослідження – представити наукові оцінки й міркування дослідників на такі питання, як спільне і відмінне між українським радикальним націоналізмом та націоналістичними рухами в країнах Європи міжвоєнної доби, типологізація ОУН, персоніфікувати науковий доробок українських та зарубіжних учених, передбачити перспективні напрями дослідження проблеми. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об’єктивності, а також на методи історіографічного аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у тому, що з’ясовано якісну повноту історичної інформації історіографічних джерел, виокремлено персональний внесок учених у вивчення особливостей українського націоналізму міжвоєнної доби ХХ ст. Висновки. Українські та зарубіжні дослідники по-різному підійшли до розкриття особливостей українського націоналізму міжвоєнної доби ХХ ст., що пояснюється передовсім їхніми світоглядними позиціями, а також вибором методів і прийомів дослідження. Можна виділити щонайменше три концепції, суть яких зводиться до того, що український націоналізм: а) становив ідеологію недержавної, поневоленої нації, тому передовсім був рухом національно-визвольним; б) являв собою український фашизм; в) був інтегральним націоналізмом недержавної нації. Перша концепція, яка стала плодом інтелектуальної праці дослідників української діаспори, в академічному полі незалежної України посідає провідні позиції, а в зарубіжній історіографії домінує остання. Перспективним напрямом дослідження є зіставлення українського націоналізму з сербським рухом «Млада Босна», польською націонал-демократією та її відгалуженнями, Внутрішньомакедонською революційною організацією тощо. Ідеологічні й політичні основи діяльності ОУН і надалі залишатимуться предметом полеміки в українському та зарубіжному наукових середовищах.