ВІДЧУТТЯ І «ПІСЛЯСМАКИ» «ПРАЗЬКОЇ ВЕСНИ» 1968 Р. У ДОКУМЕНТАХ З ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анотація

Мета дослідження – з’ясування інформаційного потенціалу документів з Державного архіву Дніпропетровської області для вивчення українсько-чехословацьких відносин періоду «Празької весни» та її наслідків на регіональному й локальному рівні. Предметом уваги стали дві сфери – економічна (виробнича) і туристична, де зосередилася основна частина проаналізованих документів. Методологія дослідження. Дослідження виконано в руслі локальної історії, що дало змогу розкрити інформаційний ресурс джерел з регіонального архіву для вивчення українсько-чехословацьких відносин 1960-х – початку 1970-х рр. Наукова новизна розвідки полягає у введенні в науковий обіг неопублікованих джерел з Державного архіву Дніпропетровської області, які збагачують уявлення про зміст радянсько-чехословацьких / українсько-чехословацьких відносин доби «Празької весни» та «нормалізації» в Чехословаччині на регіональному, периферійному рівні. Висновки. Події «Празької весни» 1968 р. відбилися в окремих сферах життя населення Дніпропетровської області, яка була, поряд з іншими регіонами України, географічно віддаленою від Чехословаччини, але доволі щільно включеною до розвитку радянсько-чехословацьких / українсько-чехословацьких відносин. Найперше це стосувалося економічної і туристичної сфери. Відносини з підприємствами з Дніпропетровщини були використані профспілковими активами, працівниками Східнословацького (м. Кошице), Вітковіцького (м. Острава) металургійних комбінатів, щоб пояснити своїм колегам з українських підприємств («Криворіжсталі», Дніпровського металургійного заводу в Дніпродзержинську (сучасне м. Кам’янське), Жданівського металургійного комбінату (сучасний Маріуполь) та інших сенс реформ у своїй країні, спростувати звинувачення у зраді «справи соціалізму». Обміни делегаціями, періодичні зустрічі колективів підприємств створювали атмосферу довіри, на яку сподівалися представники ЧССР, щоб переконати радянських «товаришів» у необхідності реформ, ініційованих владою їхньої країни. Складна для контролю сфера туризму стала «заручницею» кризи у відносинах СРСР та ЧССР, перебувала під тиском радянської пропаганди, що зафіксували звіти керівників груп з Дніпропетровської області, які відвідували Чехословаччину протягом 1968–1972 рр. Із розгортанням «Празької весни» виїзди туристичних груп не припинилися, але ретельно готувалися. Після вторгнення країн Варшавського договору до ЧССР на певний час туристичний потік між СРСР і Чехословаччиною був обмежений, та з його відновленням українські туристи з Дніпропетровщини відчули зміну настроїв, негативне ставлення з боку чехів і словаків. Враження, викладені у звітах, поступаються своєю відвертістю документам, що акумулювалися в матеріалах КДБ, та вони дають змогу поглибити уявлення про суспільні настрої в Чехії, Словаччині та Україні, з’ясувати умови, у яких довелося вибудовувати відносини після 20–21 серпня 1968 р. Результати джерельної евристики доводять значний інформаційний потенціал джерел з регіональних архівних зібрань у дослідженні не тільки проявів «Празької весни» та її наслідків, а й загалом відносин України з державами Східного блоку.