ЧУТКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ В ПІДРОСІЙСЬКІЙ УКРАЇНІ НА МЕЖІ ХІХ–ХХ СТ.

Анотація

Метою дослідження є аналіз чуток як активного чинника суспільного й політичного життя в українських губерніях Російської імперії початку ХХ століття, виявлення соціальних функцій, трансформаційних механізмів і політичного потенціалу чуток у кризовий період напередодні революції.Методологія дослідження ґрунтується на принципах мікроісторії, дискурсивного аналізу та історії повсякденності. Застосовано джерелознавчий аналіз слідчих справ із Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, зокрема справ політичного характеру, які фіксували поширення чуток у сільському, міському та військовому середовищах.Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі чуток як форми неформальної комунікації та альтернативного каналу політичної соціалізації в українських губерніях Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Уперше у вітчизняній історіографії надано аналіз архівних справ, що фіксують поширення чуток серед різних соціальних груп – селян, міщан, військових – з урахуванням не лише змісту повідомлень, а й соціального, правового й емоційного контексту. Дослідження виходить за межі класичного тлумачення чуток як маргінального явища, пропонуючи їх розгляд як складового елементу комунікативної динаміки імперського суспільства в умовах кризи.Висновки. Установлено, що чутки функціонували не лише як пасивне відображення суспільних настроїв, а і як активний засіб соціальної мобілізації, політичної агітації, інструмент вирішення особистих конфліктів, соціального контролю та адаптації до змін. Вони циркулювали через мобільні групи – сезонних робітників, резервістів, прочан – і поширювалися усно, письмово, через пресу або використовувалися в доносах. Матеріали ЦДІАК показують, що правоохоронні органи часто не могли довести факт «непублічного» поширення чуток, що свідчить про правову крихкість імперського репресивного апарату. Чутки виконували роль не лише комунікативного інструмента, а й засобу формування альтернативного порядку денного, який підважував авторитет влади знизу.