РІД ШЛЯХТИЧІВ ЛАНЧИНСЬКИХ ІЗ ЛАНЧИНА В КОЛОМИЙСЬКОМУ ПОВІТІ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ ІЗ СЕРЕДИНИ XV ДО ПОЧАТКУ XVII СТ.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/3083-6158.18/60.2

Ключові слова:

Ланчинські, руська шляхта, генеалогія, Коломийський повіт, Галицька земля, Ланчин, історичні джерела, локальна історія

Анотація

Метою наукової розвідки є реконструкція історії, родоводу та соціально-економічного становища роду руських шляхтичів Ланчинських, що походили із села Ланчин у Коломийському повіті Галицької землі Руського воєводства. У фокусі дослідження – еволюція цього роду від часу його появи в другій половині XV ст. до фактичного зникнення на початку XVII ст. Методологічно дослідження базується на класичних принципах історизму та підходах історичної генеалогії, мікроісторії та просопографії. Особлива увага приділена верифікації родинних зв’язків, встановленню родового наступництва, картографуванню шляхетських маєтностей, аналізу судових і майнових справ.Наукова новизна праці полягає в ґрунтовній реконструкції історії маловідомого, однак показового для свого часу роду руської шляхти Галицької землі, що до цього часу залишався майже не вивченим.Уперше на основі архівних джерел простежено понад півтора століття існування роду Ланчинських, ідентифіковано п’ять поколінь його представників, відновлено основні етапи зростання та занепаду родового майнового комплексу. Показано процес переходу роду від заможної та активної верстви до розряду дрібної шляхти, а згодом – поступового його зникнення. Під час дослідження з’ясовано, що рід Ланчинських бере початок від шляхтича Максима з Ланчина, активного землевласника, який у другій половині XV ст. зумів зосередити у своїх руках кілька маєтностей, зокрема села Ланчин, П’ядики та королівщину Косів. Подальша доля роду тісно пов’язана з родами Шумлянських, Живачівських, Балицьких, Березовських і Дрогомирецьких. Установлено, що поступово родова спадщина фрагментувалася, переходила до рук інших шляхтичів, що призвело до втрати економічного підґрунтя роду. У документах другої половини XVI – початку XVII ст. Ланчинські вже фігурують як дрібна шляхта, часто змушена віддавати свої частки в маєтках у заставу або продавати. Останні згадки про представників роду належать до 1620-х рр., після чого ім’я Ланчинських зникає зі сторінок актових книг. Так, на прикладі роду Ланчинських продемонстровано одну з історичних динамік для представників руської шляхти в Галицькій землі. Дослідження заповнює прогалину в історії шляхетських родів Галицької землі та формує підґрунтя для подальших студій із соціальної історії руської шляхти ранньомодерної доби.

Посилання

Голубець М. (1939). Золота книга українського лицарства. Чис. 1. Львів.

Зазуляк Ю. (2004). Шляхта руського воєводства у XV ст.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Львів.

Зазуляк Ю. (2007). До історії генеалогічної свідомості перемишльського руського можновладства у XV–XVI століттях. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Випуск 15. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Львів. С. 125–133.

Лисейко Я. (2010). Участь шляхти у військових справах Сяноцької землі в другій половині ХIV–XVI ст. Військово-науковий вісник академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Вип.14. Львів. С. 45–58.

Лисейко Я. (2011). Стосунки шляхти сяноцької та перемишльської земель у XV – першій половині XVI ст. Дрогобицький краєзнавчий збірник. ДДПУ імені Івана Франка. Вип. XIV–XV. Дрогобич: Коло. С. 73–80.

ЛННБ ВР – Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів.

Смуток І. (2008). Вступ до генеалогії шляхти Самбірського повіту XVI – початку XVII ст. Львів : Камула.

Смуток І. (2017). Руська шляхта Перемишльської землі (XIV–XVIII ст.): Історико-генеалогічне дослідження / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Львів: Простір-М.

Смуток І. (2019-2023). Руська шляхта Перемишльської землі (XIV–XVIII ст.). Родоводи. Томи 1–6. Львів: Простір-М.

ЦДІАУЛ – Центральний державний історичний архів України, м. Львів.

Akta Grodzkie i Ziemskie (1887). Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej z Archiwum t.zw. Bernardyńskiego we Lwowie, w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego, wydane staraniem Galicijskiego Wydziału krajowego. Т. ХІІ. Lwów: Główny skład w księgarni Seyfartha i Czaykowskiego.

Akta Grodzkie i Ziemskie (1906). Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej z Archiwum t.zw. Bernardyńskiego we Lwowie, w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego, wydane staraniem Galicijskiego Wydziału krajowego. Т. XIХ. Lwów: Główny skład w księgarni Seyfartha i Czaykowskiego.

AGAD – Archiwum Główne Akt Dawnych, Poland. Archiwum Skarbu Koronnego.

Archiwum (1906). Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T. I: 1366-1506 / Pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego. Lwów.

Matricularum (1912). Matricularum Regni Poloniae Summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservatntur. Pars IV: Sigismundi I regis tempora complectens (1507–1548). Vol. 1: Acta vicecancellariorum 1507-1548. Varsoviae.

Matricularum (1915). Matricularum Regni Poloniae Summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservatntur. Pars IV: Sigismundi I regis tempora complectens (1507–1548). Vol. 2: Acta vicecancellariorum 1533–1548. Varsoviae.

Semkowicz W. (1913). Wywody szlachectwa w Polsce XIV–XVII w. Lwоw: Nakładem Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. (Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. T. 3).

Wyrostek L. (1932). Ród Dragów-Sasów na Węgrzech i Rusi halickiej. Kraków: Nakładem Polskiego towarzystwa heraldycznego.

Źródła dziejowe. (1902). T.XVIII. Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno- statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-14