ТЕМА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИН У ТВОРЧИХ ВІЗІЯХ ІВАНА ФРАНКА: ПРОБЛЕМИ, ПОЯСНЕННЯ, ЗАСТЕРЕЖЕННЯ, МАЙБУТНЄ

Анотація

Анотація. Мета дослідження. На матеріалах найновішої франкознавчої історіографії, а також різножанрового творчого доробку Івана Франка, ставимо за мету показати місце теми російсько-українських відносин у його творчих візіях, і водночас окреслити виокремлені вченим основні проблеми двосторонніх взаємин, акцентувати на його поясненнях щодо них та продемонструвати застереження й погляди на їхнє майбутнє. Методологія дослідження опирається на застосовуванні загальнонаукових принципів історизму й об’єктивності, а також системності. Побіжно, в процесі проведеної роботи у напрямі вивчення окресленої проблеми, використано історико-порівняльний й історико-системний методи. Визначальну канву джерельної бази становлять насамперед прозові, філософські, наукові, етнографічно-фольклорні, літературно-критичні та поетичні твори Івана Франка, у яких розкрито історію та проблеми російсько-українських відносин у період другої половини XVI – початку ХХ ст. Наукова новизна статті позначається у тому, що вперше, на основі вибраних прозових, філософських, наукових, етнографічно-фольклорних, літературно-критичних та поетичних творів Івана Франка, здійснено більш комплексне та різнобічне висвітлення теми російсько-українських відносин у його творчих візіях, де акцентовано на основних проблемах цих взаємин, звернуто увагу на його поясненнях щодо них та продемонстровано застороги й думки щодо їхнього майбутнього. Висновки. У процесі проведеного дослідження, констатовано, що Іван Франко у своїх вибраних різножанрових працях зумів розплутати клубок проблем у російсько-українських відносинах упродовж багатовікового співіснування. У своїх творах мислитель підкреслює, що ключовою ознакою українців, їх ментальності є передовсім вольовитість, патріотичний настрій, віковічне жадання народу до свободи, миру тощо. Загалом, ідеї українського вченого, є свого роду універсальним інструментом дій теперішніх та майбутніх поколінь українців, адже у них відображена минула реальність українського народу через призму дійсності Івана Франка й аналізу тих проблеми, які повсякчасно побутували, проте реальних й конкретних масштабних дій для їх розв’язання було недостатньо. З огляду на сучасну обстановку, безсумнівним є те, що Франкові слова не втрачають актуальності і слугують свого роду програмою всебічної організації та діяльності на всіх фронтах задля перемоги над агресором й запобігання повороту колеса історії у зворотному напрямі.