ОЛЕКСАНДР ГОЛЯК (1915–1946): ЖИТТЄВИЙ ТА БОЙОВИЙ ШЛЯХ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ АРХІВНО-КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ)

Анотація

Анотація. Мета статті – на основі архівно-кримінальної справи розкрити основні віхи біографії Олександра Голяка. Методологічна основа базується на принципах науковості, історизму, логічності та об՚єктивності. При цьому використовуються загаль-нонаукові методи: аналізу, порівняння, узагальнення та спеціально-історичні: історико-порівняльний, біографічний, системний, періо-дизації та ін. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що на основі невідомих документів зроблена спроба розкрити основні етапи життя та діяльності Олександра Голяка у 1930–1940-х рр. Висновки. Отже, вивчення життєвого та бойового шляху україн-ських підпільників та повстанців має важливе як чисто наукове, виховне, так і пам՚яттєве значення, оскільки спрямоване на фор-мування своєрідного мартирологу та й політики пам՚яті про учас-ників українського визвольного руху загалом і його учасників зокрема. О. Голяк («Ігор», «Кривоніс») пройшов доволі довгий шлях підпіль-ними щаблями: член ОУН (1934), учасник Дрогобицької міської боївки (1934–1936), референт пропаганди Турківського повітового проводу ОУН (02.1942–10.1943), працівник референтури пропаганди

Львівського окружного проводу ОУН (10.1943–05.1944), політвиховник сотні «Буй-Тура» (03–08.1945). Заступник командира 473 відділу «Кривоноса» ТВ-24 «Маківка» ВО-4 (10–11.1945). Відзна-чимо, що О. Голяк попри очевидний моральний та фізичний тиск подавав неправдиву інформацію, називав людей за псевдонімами або ж подавав вигадані прізвища, про членів сім՚ї взагалі говорив як про померлих. При цьому багато відомостей (поіменний склад під-розділів, контакти із місцевим населенням тощо), взагалі не озву-чував або ж відверто подавав хибну інформацію. Перспективним напрямом дослідження є вивчення історії підвідділу 473.