КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ У КАРПАТСЬКОМУ КРАЇ (1944–1950-ті рр.): ПРИЧИНИ, ТИПИ, НАСЛІДКИ

Анотація

Анотація. Мета статті – цілісно висвітлити різні типи конфліктних ситуацій, які виникали у лавах ОУН та УПА, а також показати їх вплив на український визвольний рух. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об՚єктивності та логічності. Використовуються загальнонаукові методи: аналіз, порівняння, узагальнення і спеціально-історичні: періодизація, історико-порівняльний та ін. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні проблеми конфліктів у підпіллі; їх класифікації та групуванні відповідно до причин виникнення. Висновки. Незважаючи на суворі, чітко визначені правила організаційних відносин у підпіллі, як і будь-якій соціальній групі, нерідко траплялися конфліктні ситуації. Вони різнилися з огляду на причини, зміст і наслідки. Найбільш впливовим був той факт, що в підпіллі перебували люди різні за віком, вихованням, світоглядом та принципами, що спричиняло з՚ясування стосунків не лише на побутовому рівні, а й організаційному. Звісно, конфлікти й суперечки між керівниками різних рівнів, амбітність не сприяли результативній діяльності ОУН та УПА. Проте вони вказують на те, що проблеми не залишались прихованими, спонукали до прийняття нових рішень та ставали причинами змін. Не менш важливий вплив на загострення стосунків між українськими націоналістами мала цілеспрямована політика радянської влади. Тому будь-яке протистояння, про яке довідувалися спецслужби, використовувалося з метою послаблення підпілля. У боротьбі з визвольним рухом репресивно-каральні органи покладалися не лише на військову силу, але й використовували різноманітні, в окремих випадках навіть «витончені» засоби.