ЗОБРАЖЕННЯ ПОДІЙ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 1649 РОКУ В ПОЛЬСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

Анотація

Анотація. Мета дослідження полягає у вивченні особливостей зображення подій військової кампанії 1649 року у польській історіографії першої половини ХХ ст., а зокрема облоги козацькими військами Збаража та битви під Зборовим, вичленуванні різноманітних стереотипів, шаблонів та історичних міфів, які використовувалися у змалюванні цих подій. Проаналізувати підходи польських науковців до зображення різноманітних історичних персоналій, створення із них виховних ідеалів героїв батьківщини чи антигероїв для молодого покоління поляків. Вивчити різноплановість підходів істориків до аналізу обставин укладення та умов Зборівського мирного договору. Розглянути візії польських вчених на міжнародний контекст подій 1649 року, на бачення впливів на козацтво різних зовнішньополітичних сил.

Методологія досліджень спирається на наукові принципи історичної науки, а саме історизму, об’єктивізму, системності та верифікації, наукового конструктивізму, а також на загальнонаукові принципи аналізу, синтезу й узагальнення. Використовуються спеціально-історичні методи: історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний.

Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні цілого комплексу проблем, які підіймалися польськими вченими у першій половині ХХ ст. при конструюванні образу подій польсько-українського протистояння у 1649 році. Звертається увага на ідейні підходи істориків та їх політичні переконання, через призму яких вони розглядали історичні події. Вивчаються історичні міфологеми, стереотипи та шаблони, що заважали на представленні минулого у польській історіографії, і отримали свій відгук в історичній свідомості поляків та усьому подальшому розвитку студій над історією польсько-українських взаємин в польській науці.

Висновки. Події польсько-української війни 1649 року стали знаковими у представленні польськими дослідниками образу Хмельниччини. Основні акценти на них були поставлені ще у кінці ХІХ ст. польським істориком Л. Кубалею та письменником Г. Сінкевичем і продовжили активно розвиватись історіографією першої половини ХХ ст. Значний вплив на їх зображення мали виховні ідеали польського суспільства у його бездержавний період, які слугували «зміцненню сердець» народу. Після І світової війни на підходи вчених до історичного матеріалу наклалися їх ідеологічні установки зумовлені прихильністю до того чи того політичного табору ІІ Речі Посполитої, а зокрема ідеології націонал-демократів або табору маршала Ю. Пілсудського. Через їх призму розглядався міжнародний контекст події, у т. ч. впливи Кримського ханства, Османської імперії чи Московського царства. Також політичні візії дослідників впливали на бачення ними внутрішніх процесів у середовищі українського народу, а зокрема формування політичної нації та державотворчі процеси. Особливо цікавим є нашарування міфологічних архетипів у представленні різних фактів військової кампанії, що перекладались на формування антиукраїнських стереотипів і фобій. Багато уваги польські дослідники та митці присвятили творенню із постаті князя Єремії Вишневецького ідеалу героя-захисника вітчизни та зразкового представника шляхетського «сарматського народу». У контексті аналізу значення та наслідків Зборівського мирного договору історики розглядали самі обставини й процеси трансформації польсько-українського конфлікту, його внутрішні соціальні та культурні стимули.