РЕФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄПИСКОПА ЙОСИФА ШУМЛЯНСЬКОГО ТА ПОШИРЕННЯ УНІЇ У ЛЬВІВСЬКІЙ ЄПАРХІЇ У ТРАКТУВАННІ ПЕТРА ВАВЖЕНЮКА

Анотація

Анотація. У статті проаналізовано праці Петра Вавженюка, присвячені історії Львівської єпархії та реформаційній діяльності львівського єпископа Йосифа Шумлянського. Стверджується, що стокгольмський історик першим в церковній та світській історіографії представив добу ХVІІ – початку ХVІІІ ст. як період потужних реформ у Львівській єпархії. Відзначено, що історик використав у своїх студіях модерну західноєвропейську методологію. Акцентується, що Петро Вавженюк висунув низку інноваційних концепцій щодо трактування  реформ, які проходили у Львівській єпархії. Зокрема науковець стверджував, що в цей період у регіоні проходили процеси конфесіоналізації та цивілізування духовенства у руслі загальноєвропейських реформаційних і контреформаційних тенденцій. На зміст реформ Шумлянського також вливали ідеї реформування церкви, які ще в середині ХVІІ ст. висував київський митрополит Петро Могила. Зауважено, що на думку Петра Вавженюка, духовенство мало бути і основною рушійною силою у поширенні унії в єпархії. Мета статті – проаналізувати внесок праць Петра Вавженюка у дослідження проблеми поширення унії у Львівській єпархії та реформаційної діяльності єпископа Йосифа Шумлянського. Методологія дослідження базується на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна статті – вперше проаналізовано концепції Петра Вавженюка про реформаційну діяльність Йосифа Шумлянського. Висновки. Відтак реформаційна діяльність Йосифа Шумлянського була спрямована і на те, щоб переконати руське духовенство у перевагах католицької релігійної культури. Підкреслюється, що об’єктивними є висновки Петра Вавженюка, що під патронатом польського уряду, який був зацікавлений у поширенні унії в краї, львівський єпископ виборов доволі широкі привілеї для духовенства та підвищив його соціально-правовий статус. Унійні процеси у західних єпархіях Київської митрополії відповідали політичним інтересам Речі Посполитої – ізолювати руську церкву від впливів Константинопольського і Московського патріархатів.