РУСЬКА ШЛЯХТА У МІСТАХ ПЕРЕМИШЛЬСЬКОЇ ЗЕМЛІ В XVI–XVIII ст.

Анотація

Анотація. Мета дослідження – проаналізувати взаємовідносини руської шляхти Перемишльської землі та міст і міського суспільства. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, верифікації, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна: досліджено один з аспектів життєдіяльності руської шляхти та шляхетський фактор у житті міст Перемишльської землі. Висновки: Руська шляхта витворила свою модель взаємовідносин з містами та міським суспільством. Шляхтичам заборонялося займатися ремеслом та торгівлею. На практиці ці заборони порушувалися, малозаможна руська шляхта не боялася зашкодити своїй репутації ремісничими заняттями та торгівлею й долучалася до міщанського стану. Але масштаби цього явища були незначними. Також незначними були шлюбні контакти між руською шляхтою і міщанами. Потрапляння шляхти до міст відбувалося також шляхом набуття нерухомості в межах міста або передмість. Нечисленні згадки з XVII–XVIII ст. засвідчують, що окремі представники руської шляхти ставали власниками міських будинків, земельних ділянок практично в усіх найбільших містах Перемишльської землі. Міста, будучи центрами певних адміністративно-територіальних одиниць – землі, повіту, староства – ставали місцем дислокації урядників та представників адміністрації на місцях. Необхідність виконання своїх урядових обов’язків зумовлювала  місце їхнього постійного або тривалого проживання у місті. До середини XVII ст. представники руської шляхти серед них трапляються вкрай рідко. Однак у другій половині XVII ст. ситуація змінюється й у XVIII ст. руська шляхта доволі добре представлена серед урядовців нижчої і середньої ланки. Зокрема, з них комплектуються гродська канцелярія та судові урядники. Територія Перемишльської землі поділялася на шість староств з центрами в Перемишлі, Самборі, Дрогобичі, Стрию, Мостиськах, Судовій Вишні. Управління кожного з них покладалося на адміністрацію, сформовану старостою. Як правило, вони резидували в місцевому замку, розташованому на території міста. Замкові урядники з середини XVII ст. рекрутуються із середовища  руської шляхти.