ВІД ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ ДО ПІДПІЛЬНОЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ: ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНТРОЛЮ В УПА ТА ОУН (ЧЕРВЕНЬ 1945–1949)

Анотація

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі трансформації дисциплінарних практик в Українській повстанській армії у 1945–1949 роках у контексті структурної перебудови визвольного руху після завершення Другої світової війни. У центрі уваги перебуває зміна функціонального змісту дисципліни в умовах втрати централізованої військової організації, посилення радянських репресій та переходу до розпорошеного підпільного існування. Дослідження спрямоване на з’ясування того, яким чином дисципліна з етичної норми та інструменту військової координації поступово трансформувалася у механізм внутрішнього контролю та самозбереження в умовах стратегічної ізоляції. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні принципів історії повсякденності, інституційного аналізу та мікроісторичного підходу. Така методологічна рамка дає змогу простежити дисципліну не лише як нормативну категорію, а як сукупність щоденних практик регуляції, підпорядкування і контролю в національно-визвольному середовищі. Наукова новизна полягає у переосмисленні дисципліни як індикатора внутрішньої динаміки визвольного руху в другій половині 1940-х років. Запропоновано періодизацію змін дисциплінарної системи з урахуванням поєднання політико військових і соціокультурних чинників та окреслено взаємозв’язок між організаційними трансформаціями і повсякденними практиками підпілля. Висновки. Дисципліна в 1945–1949 роках зазнала суттєвої еволюції та стала одним із ключових механізмів підтримання керованості і лояльності в умовах підпільного існування. Її трансформація відображала не лише зміну форм боротьби, а й глибші процеси внутрішньої перебудови руху в умовах ізоляції та постійного тиску радянської влади.