ГЕНЕАЛОГІЯ РОДУ МОНАСТИРСЬКИХ ВАЛАГІНИХ ТА ПОХОДЖЕННЯ АНТОНА ЙОСИФА МОНАСТИРСЬКОГО ВАЛАГІНА, ПЕРЕМИШЛЬСЬКОГО РИМО-КАТОЛИЦЬКОГО ЄПИСКОПА (1863–1869)
DOI:
https://doi.org/10.24919/3083-6158.19/61.5Ключові слова:
Антон Йосиф Монастирський, перемишльські римо-католицькі єпископи, шляхта ГаличиниАнотація
Мета дослідження – з’ясувати походження перемишльського римо-католицького єпископа Антона Йосифа Монастирського та реконструювати генеалогію його роду. Методологія дослідження базується на принципах історизму й методах дослідження біографістики. Наукова новизна. Здійснена реконструкція історії родини Монастирських Валагіних, з якої вийшов перемишльський римо-католицький єпископ Антон Йосиф Монастирський. На підставі архівних відомостей з’ясовано обставини підтвердження ним шляхетства та розкрито проблему достовірності генеалогічного матеріалу щодо його належності до Монастирських Валагіних. Висновки. Перемишльський римо-католицький єпископ Антон Йосиф Монастирський походив з української / руської шляхти Перемишльської землі. Їхнім родовим осідком був Монастирик Малий у Самбірському повіті. Історія Монастирських відстежується з початку XVI ст. На початок XVII ст. Монастирські розпалися на кілька відгалужень, кожне зі своїм прізвиськом. Монастирські Валагіни виводилися від Васька, котрий жив у першій половині XVII ст. та залишив п’ятеро синів. Упродовж другої половини XVII–XVIII ст. вони продовжували мешкати у родовому гнізді, поза тим окремі сімʼї виселилися до сусідніх шляхетських сіл, як-то Ясениця Сільна, Винники, Сілець. Після приєднання Галичини до Австрійської імперії місцева шляхта підтвердила своє шляхетство. Серед них натрапляємо і на Монастирських Валагінів. Чотири сім’ї отримали відповідний документ. Серед них – Григорій, Базилій і Ян, сини Яна і внуки Теодора. Останній, ймовірно, був одним із двох Теодорів, знаних за документами перемишльського гродського суду першої половини XVIII ст., який по лінії батька Андрія та діда Якима виводився від згаданого Васька Монастирського Валагіна. Антон Йосиф у 1834 р., подавши відповідні документи (записи про своє народження) до Відділу Станів у Львові, підтвердив своє походження від Яна, одного з трьох синів Яна і Маріанни Кульчицької Чопик, і таким чином вивів своє походження від Монастирських Валагінів.
Посилання
Смуток, І. (2021). Руська шляхта Перемишльської землі (XIV–XVIII ст.). Родоводи. Львів : Простір-М. Т. 5, 760.
Смуток, І., Смуток, Л. (2016). Матеріали до генеалогії шляхти Галичини. Біла Церква: Видавець О. Пшонківський, Т. 1, 600.
ЦДІАУЛ – Центральний державний історичний архів України, м. Львів.
AGAD – Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie
Grodziski, S. (1993). Sejm Krajowy Galicyjski 1861–1914. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 216 s.
Kumor, B., Obertyński, Z. (red.). (1979). Historia Kościoła w Polsce, t. 2: 1764–1945, cz. 1: 1764–1918. Warszawa: wyd. Pallottinum, 722 s.
Lechicki, C. (1974). Manastyrski Antoni Józef (1803–1869). Polski słownik biograficzny, t. XIX. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, s. 467–468.
Ludwikowski, R. R. (1980). Szkice na temat galicyjskich ruchów i myśli politycznej (1848–1892). Kraków: wyd. Uniwersytet Jagielloński, 195 s.
Piech, S. L. (2012). Wychować dla Kościoła i państwa. Formacja elity duchowieństwa galicyjskiego w Wiedniu 1775–1918. Kraków: wyd. Uniwersytet Papieski Jana Pawła II, 540 s.
Sarna, W. (1903). Dzieje diecezji przemyskiej obrządku łacińskiego, cz. 1: Episkopat przemyski obrządku łacińskiego. Przemyśl: nakł. autora, s. 513–519.
Slusarek, K. (1994). Drobna szlachta w Galicji 1772–1848. Kraków: wyd. „Księgarnia Akademicka”, 294 s.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




