КОЗАЦЬКА СТАРШИНА ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКИХ ІМПЕРСЬКИХ РЕФОРМ (1762–1796 РОКИ)

Анотація

У статті проаналізовано, як у добу Катерини ІІ імперська влада інтегрувала Лівобережну Україну до загальноросійського політико-правового простору через ліквідацію залишків інститутів Гетьманщини та цілеспрямовану кооптацію місцевої традиційної еліти – козацької старшини – до складу російського дворянства. Автор підкреслює, що цей процес мислився як практичний інструмент одночасного демонтажу автономних інституцій та формування кадрової опори імперської бюрократії й офіцерського корпусу. Мета статті полягає в дослідженні механізмів та особливостей кооптації козацької старшини колишньої Гетьманщини до складу російського дворянства за часів правління імператриці Катерини ІІ у хронологічних межах 1762–1796 років. Методологічною основою публікації є проблемно-хронологічний аналіз імперських рішень і регіональних практик інтеграції у поєднанні з історіографічним оглядом. У роботі в якості пояснювальної рамки використано тезу про конфліктність/амбівалентність імперських інтеграційних практик та значення персонального чинника. Наукова новизна полягає в конкретизації твердження, що інтеграція старшинської еліти мала характер керованої імперської технології, де одночасно діяли стимули, патронат і покарання. Показано визначальну роль у реалізації цих технологій Петра Румянцева. Окреслена дієвість клієнтельних мереж і столичного лобізму (довкола Олександра Безбородька та Петра Завадовського) як каналу призначень і просування представників козацької старшини у вищих імперських установах. Висновки: доведено, що вирішальне прискорення інтеграції старшини відбулося на початку–середині 1780-х років, коли ослаблення позицій «автономістів» (зокрема після смерті Івана Скоропадського у 1782 та Григорія Полетики у 1784 роках) збіглося з одночасним упровадженням взаємопов’язаного пакета реформ – адміністративної (1782 рік), станових змін (1783 і 1785 роки) та військової (1783 рік). Вони відкривали перед представниками козацької старшини перспективи кар’єрного зростання в межах імперського бюрократичного апарату, а тому зумовлювали їх лояльність.